ЗАЛУЧЕННЯ ОСІБ, ЩО МАЮТЬ ВПЛИВ НА ІНШУ СТОРОНУ
    Суть. Переконати осіб, з думкою яких позивач рахується, що позивачу недоцільно продовжувати процес.
    Застосування. Насамперед, потрібно встановити коло осіб, з якими рахується позивач. Це, ясна річ, справа індивідуальна. Але до таких, як правило, належать члени сім'ї (дружина, батько, діти), друзі, керівник за місцем роботи.
    Відповідач чи його представник може зустрітися із цими особами і переконати їх допомогти позивачу прийняти правильне рішення: відмовитися від судового спору. Через певну психологічну залежність позивач змушений вислухати аргументи, які йому висловлює близька особа. Позивач перебуває у стані вибору. Якщо він не прислухається до висловлених йому рекомендацій, то є ризик зіпсувати добрі стосунки. Підвищується також рівень його відповідальності за результат розгляду справи. У разі програшу, йому скажуть (або подумають) «Ми ж казали, а ти нас не слухав!».
    Якщо позивач погодиться відмовитися від позову, він матиме виправдання: «Послухав друзів». Ініціатива надходить зі сторони. Психологічно таке рішення прийняти легше, ніж просто відмовитися від позову, фактично визнавши власну безпорадність чи помилку.
    Цей прийом доцільно застосовувати, коли позивач не хоче йти на контакт із відповідачем. Приклад. Прокопів звернувся з позовом до редакції газети «Б...» про визнання права авторства та відшкодування шкоди. Відповідач запропонував укласти мирову угоду з негайною виплатою позивачеві 10% від суми його вимог. Позивач відмовився.
    Представник редакції зустрівся із дружиною позивача і повідомив, що її чоловік фактично відмовляється від грошей. Одночасно він описав хід справи у разі відмови від мирової угоди. «Я впевнений,- сказав представник на прощання,- Ви мудра жінка, і оберете правильне рішення. Це наша остання пропозиція».
    У наступному судовому засіданні позивач погодився на мирову угоду.